Теорія і практика фізичної культури і спорту

ФОРМУВАННЯ ЗДАТНОСТІ ЗАСТОСОВУВАТИ СУЧАСНІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2024-02-28T14:26:36+02:00

Вступ. Питання здоров’язбереження в умовах ЗВО надзвичайно актуальне. Його доцільність вивчення зумовлена станом здоров’я студентської молоді, їх способом життя. Потреба виникає у застосуванні сучасних здоров’язбережувальних технологій не лише у ЗВО, але й сфері фізичної культури та спорту. Тренери та фахівці фізичної культури та спорту мають бути здатними до застосування технологій, які забезпечать формування, збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління.

Матеріали і методи: у дослідженні використано методи аналізу і узагальнення наукової літератури, опитування та анкетування, моделювання.

Мета роботи полягає розкритті сутності і змісту поняття «здоров’язбережувальні технології», науковому обґрунтуванні значення застосування здоров’язбережувальних технологій у сфері фізичної культури та спорту; визначенні критеріїв, показників і рівнів сформованості здатності застосовувати сучасні здоров’язбережувальні технології у сфері фізичної культури та спорту.

Результати: полягає в тому, що вперше схарактеризовано етапи процесу формування здатності застосовувати сучасні здоров’язбережувальні технології у сфері фізичної культури та спорту; визначено та схарактеризовано критерії, показники та рівні сформованості здатності застосовувати сучасні здоров’язбережувальні технології у сфері фізичної культури та спорту; уточнено сутність і зміст поняття «здоров’язбережувальні технології».

Висновки. Здоров’язбережувальні технології трактуємо як систему оздоровчо- фізкультурних заходів і методичних прийомів, що забезпечують формування, зміцнення та збереження здоров’я студентів і спрямовують освітній процес на формування в них здоров’язбережувальної та здоров’ярозвивальної компетентностей, навичок здорового способу життя та відповідної культури здоров’я. Процес формування у здобувачів вищої освіти здатності застосовувати здоров’язбережувальні технології у сфері фізичної культури та спорту є послідовним та неперервним, в якому виокремлено три етапи: початковий, базовий і послідовний. Визначено критерії, їх показники та рівні сформованості здатності застосовувати сучасні здоров’язбережувальні технології у сфері фізичної культури та спорту.

КОМПЛЕКСНА МОДЕЛЬ УПРОВАДЖЕННЯ ОСВІТНІХ ТРАНСФОРМАЦІЙ У ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2024-02-28T14:32:06+02:00

Вступ. У статті розриваються передумови розроблення комплексної моделі освітніх трансформацій, її зміст, структура та засоби контролю за формуванням професійної компетентності учителів фізичної культури та ключових компетентностей школярів відповідно до вимог освітньої реформи «Нова українська школа» (НУШ). Акцентовано увагу на потребі розроблення комплексного підходу до запровадження освітніх змін.

Мета дослідження: визначити передумови та розробити комплексну модель упровадження освітніх трансформацій, які передбачені освітньою реформою «Нова українська школа», у фізичне виховання.

Методи і матеріали. В процесі дослідження використано метод аналізу та узагальнення літературних джерел та документальний метод.

Результати. Встановлено, що на сьогодні назріли об’єктивні причини для розроблення такої моделі: запровадження нового стандарту освітньої галузі «Фізична культура» в 5–9 класах та компетентнісного навчання з фізичного виховання; нової системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників; програми Президента України «Здорова Україна» та реалізації проєктів

«Активні парки» та «Спортивний майданчик», які вимагають високого рівня обізнаності зі змістом нововведень, що задекларовані вищеописаними заходами. Розроблено комплексну модель впровадження освітніх трансформацій, яка складається з чотирьох взаємопов’язаних блоків: цільового, методологічного, змістовно-процесуального та результативно-оцінювального. Кожний з цих блоків містить низку особливостей та підходів до формування професійних компетентностей учителів фізичної культури та ключових компетентностей для здобувачів закладів загальної середньої та вищої освіти. Для фахівців з фізичної культури (чинних та майбутніх) у модель внесено спецкурси, які формують знання щодо змісту стандартів НУШ, розуміння планування освітнього процесу в умовах освітніх змін та нововведення в оцінюванні навчальних досягнень здобувачів освіти. Для учнів у моделі запропоновано використовувати методичні прийоми, педагогічні ситуації для формування ключових компетентностей НУШ засобами фізичного виховання.

Висновки. Сучасний етап розвитку фізичного виховання характеризується значними освітніми трансформаціями, що пов’язано із запровадженням в закладах загальної середньої освіти Нової української школи, програми Президента «Здорова Україна» та проєктів «Активні парки» та «Спортивний майданчик», а також потребою в удосконаленні професійної компетентності фахівців фізичного виховання.

ТЕХНІКО-ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМАНДНОГО ПОДОЛАННЯ ТА СУДДІВСТВА ЕТАПУ «ПЕРЕПРАВА ПО ВІРЬОВЦІ З ПЕРИЛАМИ ЧЕРЕЗ РІЧКУ, ЯР» НА ЗМАГАННЯХ ІЗ ТЕХНІКИ ПІШОХІДНОГО ТУРИЗМУ

2024-02-28T12:24:05+02:00

Вступ. Спортивний туризм в Україні продовжує розвиватися, трансформуючись і адаптуючись до умов суспільного середовища. Стає неактуальною така ознака спортивного туризму, як соціально-масовий характер, оскільки державна фінансова підтримка практично відсутня, зокрема і в галузі дитячо-юнацького туризму. Дана ситуація зумовлена низкою факторів як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Не дивлячись на таке функціонування спортивного туризму, система соціальної та спортивної підготовки туристів потребує нових, більш оптимальних підходів та рішень.

Мета дослідження – розробити організаційно-методичні рекомендації щодо підвищення ефективності навчання техніко-тактичним прийомам у подоланні природних перешкод (етапів); покращення рівня підготовки спортсменів та суддів до змагань зі спортивного пішохідного туризму.

Методи дослідження включали розгляд, узагальнення та систематизацію даних, спрямованих на підвищення ефективності навчання техніко-тактичним прийомам у подоланні природних перешкод (етапів) під час туристських походів (змагань). Застосовано наступний перелік сучасних методів: аналіз науково-методичних джерел; огляд та узагальнення передового досвіду; системний метод і структурно-функціональний аналіз.

Результати. Підготовка туриста – багаторічний складний процес, який передбачає формування системи знань, практичних умінь та навичок, психологічних якостей, необхідних для заняття спортивним туризмом і для розвитку в даному виді спорту. Фактично, це процес підвищення рівня компетентності спортсменів, їх готовності до організації та проведення різноманітних заходів з рекреаційного та спортивного туризму, починаючи з оздоровчих мандрівок і навчальних змагань, закінчуючи категорійними спортивно-туристичними походами та змаганнями на дистанціях вищого класу з техніки спортивного туризму.

У статті розглядаються питання практичної туристсько-спортивної підготовки учасників подорожей та змагань, аналізується науково-методична література з питань організації та проведення таких заходів; надаються методичні поради щодо оптимізації процесу навчання та підготовки туристів й оволодіння ними техніко-тактичними прийомами безпечного подолання природних перешкод; з метою покращення рівня підготовки спортсменів та організації суддівства під час змагань з техніки пішохідного туризму на дистанціях «Смуга перешкод» та «Крос-похід» розглядаються розроблені нами практичні рекомендації щодо подолання технічного етапу

«Переправа по вірьовці з перилами через річку, яр» відповідно до нової редакції Правил проведення змагань зі спортивного туризму, схваленої Міністерством молоді та спорту у 2021 році,

та оновленого Технічного регламенту проведення змагань з пішохідного туризму, затвердженого Федерацією спортивного туризму.

Висновки. На нашу думку, рекомендована нами методика подолання та суддівства етапу «Переправа по вірьовці з перилами через річку, яр» дає можливість оптимізувати підготовку спортсменів і суддів до змагань зі спортивного туризму та сприяє більш безпечному подоланню природних перешкод на туристських маршрутах.

ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ТРЕНУВАЛЬНИХ ПРОГРАМ В АТЛЕТИЗМІ І БОДІФІТНЕСІ

2024-02-28T11:14:23+02:00

Вступ. В теперішній час досить активно зростає популярність силових видів спорту. Провідні місця займають: важка атлетика, гирьовий спорт, пауерліфтинг, культуризм, стронгмен, набирають популярність атлетизм, бодіфітнес. Кожен із цих видів має свою специфіку тренувальної та змагальної діяльності, що призводить до різних морфологічних і функціональних змін в організмі спортсменів. Тренувальний процес відбувається поетапно та має свої особливості в базовому, формуючому та перехідному періодах, які є послідовними етапами процесу управління спортивною формою.

Мета дослідження: визначити та проаналізувати особливості побудови тренувальних програм в атлетизмі та бодіфітнесі.

Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичних джерел, методи абстрагування, узагальнення, передового тренерського досвіду, ресурси мережі Інтернет.

Результати дослідження. Основним чинником, на підставі якого здійснюється планування спортивного тренування є збільшення силових показників та м’язової маси. Перед початком складання плану річної підготовки з атлетизму та бодіфітнесу необхідно визначити індивідуальні особливості атлетів, а саме: показники зросту та маси тіла, рівень розвитку рухових якостей, рівень розвитку технічної майстерності, динаміку розвитку силових показників, динаміку розвитку м’язової маси. Для річного планування ключовим показником є обсяг навантаження та інтенсивність навантаження. Окрім цього при організації тренувального процесу в атлетизмі та бодіфітнесі слід планувати кількість тренувальних днів і занять, кількість повторень вправ на кожну м’язову групу, обсяг ЗФП, перелік засобів для відновлення організму, графіки проходження медичних обстежень.

Висновки. Побудова програм тренувальних занять в атлетизмі та бодіфітнесі базується на використанні силових вправ, які будуть мати вплив певної спрямованості на різні м’язові групи. В першу чергу застосовуються базові вправи для розвитку великих м’язових груп, в другому – формуючі впарви.

Для занять бодіфітнесом слід включати в тренувальні програми вправи аеробного характеру (бігові доріжки, гребний тренажер, велотренажер тощо).

ОПТИМІЗАЦІЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЮНИХ ТРІАТЛОНІСТІВ НА ОСНОВІ БІГОВИХ ТРЕНУВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

2024-02-28T12:36:25+02:00

Вступ. Одним з важливих аспектів реалізації стратегії розвитку фізичної культури та спорту є наукове та науково-методичне забезпечення процесу підготовки спортивного резерву з урахуванням сучасних тенденцій світового спорту та нових можливостей науки та цифрових технологій. Серед актуальних завдань є пошук нових науково-обґрунтованих способів удосконалення системи підготовки спортсменів у тріатлоні.

Питання підготовки юних спортсменів на етапі початкової спеціалізації в тріатлоні є особливо актуальними, оскільки через різноманітні методичні помилки та прорахунки в роботі з цим контингентом спортсменів значна їх частина не переходить у статус висококваліфікованих і повною мірою не реалізує свій індивідуальний спортивний потенціал.

Мета роботи – розробити, модель побудови спеціально-підготовчого етапу тренування юних тріатлоністів на основі тренувальних бігових завдань.

Для вирішення завдань дослідження використовувалися такі методи: аналіз науково- методичної літератури; анкетування; педагогічні (експеримент, тестування); медико-біологічні; методи математичної статистики.

Результати дослідження. Визначено структуру їта зміст тренувального процесу тріатлоністів, які забезпечують формування необхідного рівня підготовленості на етапі початкової спеціалізації у тріатлоні. Розроблено модель побудови спеціально-підготовчого етапу тренування юних спортсменів, які спеціалізуються у тріатлоні на основі тренувальних бігових завдань. Експериментально апробовано модель побудови спеціально-підготовчого етапу тренування юних тріатлоністів на основі тренувальних бігових завдань.

Висновки. Результати дослідження підтвердили доцільність акцентованої бігової підготовки юних спортсменів на етапі початкової спеціалізації у тріатлоні; представлені нові підходи до побудови бігової підготовки юних тріатлоністів на основі використання нових технічних засобів; представлена структура та зміст основних компонентів моделі побудови спеціально-підготовчого етапу тренування юних тріатлоністів на основі тренувальних бігових завдань; експериментально доведено, що розроблена модель спеціально підготовчого етапу дозволяє формувати необхідний рівень підготовленості для досягнення цільових спортивних результатів і створює передумови для раціонального переходу спортсменів до наступного етапу поглибленої спеціалізації в тріатлоні.

КОМПОНЕНТИ ТРЕНУВАЛЬНОЇ РОБОТИ В АТЛЕТИЗМІ

2024-02-28T11:53:33+02:00

Вступ. Заняття атлетизмом наразі набули великої популярності серед різних категорій населення. Сьогодні досить інформативно висвітлені питання оздоровчого впливу термінології, основ техніки й методики навчання в атлетизмі, класифікації фізичних вправ, проте компоненти тренувальної роботи залишаються недостатньо вивченими. В статті здійснена спроба частково ліквідувати цей недолік.

Мета дослідження – теоретичний аналіз компонентів тренувальної роботи в атлетизмі.

Методи дослідження: аналіз науково-практичної та методичної літератури, методи узагальнення, систематизації, аналогії та системного аналізу, спостереження, інформаційні ресурси мережі Інтернет.

Результати дослідження. Визначено обсяг тренувальної роботи спортсменів в тижневому, місячному та річному циклі. Вказано зони інтенсивності та визначено характер вправ під час тренувань. Наведено показники зростання сили атлетів, співвідношення ваги тренувальних обтяжень та кількості повторень у вправах спрямованих на розвиток силових можливостей спортсменів.

Висновки. Складовими тренувальної роботи є тісно взаємопов’язані різні компоненти. А саме обсяг та інтенсивність роботи, час та частота проведення тренувальних занять, показник темпу та амплітуди рухів, режими роботи м’язів тощо. Змінюючи будь-який з цих компонентів тренувальної роботи можна здійснювати вплив на спрямованість тренувальних занять.

СПОРТИВНИЙ ГЕМБЛІНГ: СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

2024-02-28T14:14:17+02:00

Вступ. В сучасному українському суспільстві точаться жваві дискусії щодо механізмів та принципів організації і ведення грального бізнесу та спортивного гемблінгу. Широко обговорюються питання видового складу грального бізнесу, територій його розміщення, законодавчого та податкового регулювання. Дослідження особливостей формування грального бізнесу та спортивного гемблінгу в різних країнах та регіонах світу, а також – формування світового ринку грального бізнесу, організація легальних, безпечних та законодавчо регульованих закладів, що надають послуги з організації і ведення азартних ігор, набуває в наш час особливої актуальності.

Постановка проблеми, аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми легального й прозорого функціонування закладів грального бізнесу та спортивного гемблінгу цікавлять багатьох авторів. В наш час опублікована ґрунтовна наукова праця С. Г. Осики (2013), присвячена ролі держави в організації і ведені азартних ігор. Крім того, сучасні фінансові, економічні, правові та управлінські аспекти розвитку грального бізнесу розкриваються в роботах О. Германової (2013), Г. Калачової (2019), Н. Неправської (2015), Н. Капітаненко (2010), В. Каганова (2017), З. Топорецької (2022) За кордоном значну кількість наукових праць, що присвячені спортивному гемблінгу, публікують дописувачі журналу «Journal of Gambling Studies», що входить до наукометричної бази Scopus. Серед них: Еліана Габелліні, Фабіо Луччіні, Марія Хелена Гаттоні (2023), Ану Сірола, Джуссі Нархірен, Тері-Анна Уілска (2023). Однак, комплексного науково аналізу до особливостей ведення та стратегії розвитку грального бізнесу в Україні у світлі прийняття законопроекту про легалізації азартних ігор та вагомого суспільного замовлення на їх проведення ще детально не проводилось.

Мета дослідження. Саме тому, метою даної статті є аналіз особливостей проведення та

стратегії розвитку грального бізнесу та спортивного гемблінгу в Україні, а завданнями – встановлення сутності грального бізнесу та спортивного гемблінгу взагалі, дослідження особливостей організації грального бізнесу та спортивного гемблінгу в різних країнах та регіонах світу та формування світового ринку грального бізнесу, розкриття особливостей законодавчого регулювання грального бізнесу в Україні, його легалізації, ліцензування, сертифікації та організації, аналіз територій пріоритетного розвитку закладів грального бізнесу в Україні, їх галузевої та просторової структури, висвітлення економіко-правових аспектів поширення екстериторіальних та електронно-віртуальних форм азартних ігор, а також розробка механізмів ліцензування, сертифікації та легалізації закладів грального бізнесу в Україні на основі їх декриміналізації і державного регулювання.

Матеріали і методи дослідження. Основними методами дослідження є: метод описового

аналізу, літературно-довідковий аналіз, аналітичний метод, а також науковий синтез.

Результати. Розкрито особливості розвитку спортивного гемблінгу (спортивних азартних ігор) в Україні. Встановлено сутність спортивного гемблінгу та азартних ігор взагалі. Досліджено особливості світового ринку азартних ігор та спортивного гемблінгу зокрема. На основі світового досвіду розкрито особливості регулювання грального бізнесу та спортивного гемблінгу в Україні. Висвітлено економіко-правові аспекти поширення грального бізнесу та спортивного гемблінгу в Україні. Запропоновано механізми ліцензування, сертифікації та легалізації закладів грального бізнесу та спортивного гемблінгу в нашій державі на основі їх декриміналізації і державного регулювання.

Висновки. Розвиток грального бізнесу в Україні є природним та закономірним явищем. Однак, без відсутності чітких норм і правил організації, без контролю та нагляду з боку держави, чіткого й прозорого регулювання, ліцензування та сертифікації гральний бізнес починає приростати кримінальними елементами, забороненими прийомами та формами гри, поширенням шахрайства і злочинності. Усунення негативних сторін ведення азартних ігор та організації грального бізнесу в Україні можливе лише за умови розробки ефективних законодавчих ініціатив, що покликані легалізувати різноманітні структури грального бізнесу (включаючи екстериторіальні та електронні) та спрямувати їх у підконтрольному державі напрямку.

Перспективи подальших досліджень. Розробка ефективних дієвих законодавчих документів на основі реально працюючих економічних важелів впливу на гральний бізнес є пріоритетною перспективою для подальших розвідок в даному напрямку.

«КАТОЛИЦЬКИЙ МУР» СЕРЕДНЬОВІЧНОГО КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО ТА ЙОГО ТУРИСТИЧНО-ЛІНГВІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

2024-02-28T14:19:46+02:00

Вступ. Розкрито недооцінений туристичний потенціал «Католицького муру» середньовічного Кам’янця-Подільського, що являє собою низку католицьких костелів та монастирів, споруджених на західному схилі Старого міста у XVI-XVIII ст., які при в’їзді до нього через Замковий міст утворюють якби «Католицький фасад». За часів Середньовіччя він відігравав роль пропаганди на користь польської влади і римсько-католицької церкви, а нині для розвитку українського туризму це є унікальна збірка об’єктів середньовічного фортечно-сакрального будівництва, які у більшості непогано збереглися, а також мають пояснення у вигляді історичних таблиць з написами латинською мовою.

Мета – розкрити туристичний потенціал «Католицького муру» середньовічного Кам’янця- Подільського.

Методи дослідження: аналіз, систематизація та узагальнення даних польових досліджень, а також літературних джерел, порівняльний аналіз.

Результати дослідження. Наведено дані щодо сакрально-оборонних об’єктів середньовічного зодчества у НІАЗ «Кам’янець», що утворюють «Католицький мур». Разом з написами латинською мовою на історичних таблицях ці об’єкти представляють собою цінний туристичний ресурс, цікавий як для українських, так і іноземних, зокрема польських, туристів. Зазначено, яку роль відіграв у розвитку українського козацтва та Українського Поділля польський король Стефан Баторій, ім’я якого наведено в історичній таблиці з XVIII ст. на однойменній башті. Запропоновано створити у цій башті Подільський крайовий військово-історичний музей.

Висновки. «Католицький мур» середньовічного Кам’янця-Подільського є цінним ресурсом для приваблення українських та іноземних, зокрема польських, туристів. Ця цінність підсилюється наявністю автентичних історичних написів на його об’єктах латинською мовою, що непогано збереглися з XVI-XVIII ст. Створення на цій підставі крайового військово-історичного музею є актуальною пропозицією в сучасних умовах повномасштабного російського вторгнення в Україну.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОГРАМУВАННЯ ЗАНЯТЬ ОЗДОРОВЧИМ ФІТНЕСОМ

2024-02-28T13:58:22+02:00

Вступ. Сьогодні спостерігається тенденція погіршення стану здоров’я населення України. Епідемія COVID та військові дії в Україні ще більше ускладнили цю проблему. Зниження рухової активності призводить до негативних змін у функціонуванні всіх систем організму, а серцево- судинної – зокрема. Заняття фітнесом мають позитивний вплив на функціональний стан організму, досягнення й підтримання оптимального фізичного стану та зниження ризику розвитку захворювань, сприяють збереженню та розвитку фізичної підготовленості.

Мета дослідження полягає у визначенні алгоритму побудови оздоровчо-тренувальних занять фітнесом.

Методи дослідження: теоретичний аналіз, синтез та узагальнення даних науково- методичної літератури з досліджуваної проблеми.

Результати дослідження. Виділяють три різновиди занять фітнесом: загальний та оздоровчий фітнес, фізичний фітнес, спортивно-орієнтований фітнес. Планування та організація занять має свої особливості та певний алгоритм побудови. Виконання вправ у різних рухових режимах буде мати певний ефект. Розрізняють чотири режими виконання вправ: оздоровчий режим, тренувальний режим, режим підтримки спортивного довголіття, реабілітаційний режим.

Висновки. Фізкультурно-оздоровчі технології – це спосіб реалізації діяльності, яка спрямована на досягнення та підтримку здорового фізичного стану організму та на зниження ризику розвитку хронічних захворювань засобами оздоровчої фізичної культури. Це основні правила використання спеціальних знань і умінь, форм організації та конкретних дій, які необхідні для здійснення фізкультурно-оздоровчої діяльності.

СТАВЛЕННЯ УЧИТЕЛІВ ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРІВ

2024-02-28T13:11:50+02:00

Вступ. У статті представлено результати соціологічного опитування учителів щодо можливостей формування фізичної культури особистості учнів засобами і організаційними формами фізичного виховання, визначено ступінь розуміння структурних компонентів особистої фізичної культури.

Мета дослідження – визначити ставлення учителів до проблеми формування фізичної культури особистості школяра.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; педагогічний експеримент; соціологічні методи, методи математичної статистики.

Результати дослідження свідчать, що більше половини учителів (69,2%) мають уявлення про зміст реформ, які відбуваються в освіті і, зокрема, торкнулися фізкультурної галузі, а також ознайомлені зі стандартом «Нова українська школа» (79,5%). Тільки 52,6% опитаних вважають, що стандарт середньої освіти фізкультурної галузі здатен сприяти вирішенню завдань, пов’язаних із особистісним розвитком підлітків, але майже всі учителі (98,7%) вказують, що процес фізичного виховання впливає на особистісний розвиток школяра. При цьому визначено, що основними компонентами особистої фізичної культури майже всі учителі вважають фізичну складову (97,4%) і психофізичні властивості (89,7%). Значно менша частина опитаних відносять до структури фізичної культури особистості ще й соціальну і духовну складову, психічні властивості, спрямованість діяльності, когнітивну сферу, характер і темперамент, здібності. Крім того, респонденти надають різний ступінь значущості використанню організаційних форм фізичного виховання, зокрема, недостатню роль у формуванні фізичної культури особистості вбачають у сімейному фізичному вихованні (57,7%) та самостійних заняттях фізичними вправами (51,2%). Це дає підстави для розроблення структури і змісту вказаних форм фізичного виховання з метою формування особистої фізичної культури учнів шкільного віку.

Висновки. Проведене опитування учителів продемонструвало спільні думки щодо можливостей фізкультурної галузі у формуванні фізичної культури особистості школяра. Проте визначено певні розходження у визначенні складових компонентів особистої фізичної культури, не в повній мірі враховується її комплексний характер і вплив на фізичну, психічну, соціальну, духовно-ціннісну сфери розвитку учня.

ПРОБЛЕМА НЕПРОФЕСІЙНОЇ ФІЗКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ СТУДЕНТІВ ЦИВІЛЬНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

2024-02-28T14:09:11+02:00

Вступ. У випадку спеціальностей і спеціалізацій, які ми називаємо «цивільними», до центру уваги потрібно ставити не характер та специфіку службових операцій з використанням фізичних якостей, як це має місце у ППФП при підготовці фахівця до службової діяльності, але інші підходи.

Мета дослідження – актуалізувати потребу та розкрити сутність такого аспекту фізичного виховання, як непрофесійна фізкультурна освіта студентів.

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проводилось у Придніпровській державній академії фізичної культури і спорту. Використані методи теоретичного дослідження, а саме вивчення та узагальнення даних літературних джерел, абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція.

Результати. Інноваційний підхід до посилення освітньої складової навчальної дисципліни

«Фізична культура» у закладах загальної середньої освіти і «Фізичне виховання» у закладах вищої освіти, вже був трансформований в дослідження і практику в ряді країн. Непрофесійна фізкультурна освіта (НпФО) це високий рівень освоєння фізичної культури. Головна ознака освіченості – включення людини у фізкультурну діяльність. НпФО у закладах вищої освіти – педагогічний процес, що має «замикати» багаторічні зняття молоді фізичним вихованням. Він передбачає формування необхідного освіченій людині теоретичного мислення проєктувального типу. У ході такої усвідомлюваної фізкультурної освіти, яка не тотожна фізкультурній грамотності, формують цінності та цілі використання засобів фізичної культури в різних ситуаціях, що безперервно змінюються. Це також здібності, необхідні для створення образу «себе у майбутньому», конструювання і реалізація систем власних фізкультурних занять.

Висновки. Непрофесійна фізкультурна освіта студентів цивільних спеціальностей має

сприяти формуванню особи, здатної для застосування засобів фізичної культури. Виділення НпФО у якості самостійного напряму визначається особливостями особистості дорослих: складністю організації рефлексії, комунікації, розуміння, самовизначення особи та цілепокладання.

ПРІОРИТЕТНІ МОТИВИ СТАРШИХ ШКОЛЯРІВ ДО ЗАНЯТЬ РІЗНИМИ ВИДАМИ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ

2024-02-28T13:17:46+02:00

Вступ. У теперішній час провідною стратегією ідеології освіти в Україні є орієнтація на розвиток особистості школяра, що передбачає таку організацію його діяльності, яка максимально спрямована на фізичне, інтелектуальне,морально-естетичне вдосконалення підростаючого покоління.

Разом з тим, успіх будь-якої діяльності залежить не тільки від здібностей і рівня знань особистості, але й від її бажання, прагнення досягти високих результатів, тобто від мотивації.

Водночас, результати досліджень провідних фахівців свідчать про низький рівень мотивації дітей і підлітків, особливо учнів старшого шкільного віку до організованих занять фізичними вправами в умовах закладів загальної середньої освіти. У цьому зв’язку, вивчення особливостей структури особистісних мотивацій учнів 16-17 років до занять різними видами рухової активності є доцільним і своєчасним.

Мета – визначення мотивів і потреб учнів старшого шкільного віку до занять різними видами рухової активності.

Матеріали і методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, контент аналіз шкільної документації, соціологічні методи (опитування, анкетування); методи математичної статистики. У дослідженні взяли участь учні 10-11 класів Переяславського ліцею Володимира Мономаха (Київська область) всього 137 учнів.

Результати. Були визначені пріоритетні мотиви фізкультурної активності та рейтинг різних видів рухової діяльності дівчат і хлопців старших класів.

Висновки. Наведенні результати анкетування актуалізують проблему вдосконалення змісту фізкультурно-оздоровчої роботи у профільній школі, враховуючи потреби та інтереси учнів старшого шкільного віку у руховій активності.

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СПОРТИВНИХ ТАНЦІВ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

2024-02-28T12:51:58+02:00

Вступ. Регулярна фізична активність дитини, є ключовою умовою його гармонійного розвитку і гарного здоров’я. Нажаль, сучасні умови, в яких наразі перебуває наша країна, не дозволяють в певній мірі реалізувати можливості щодо достатньої рухової активності дітей та молоді, які обмежені умовами дистанційного навчання у період воєнного стану. Ці умови викликають безліч питань, відповідно до того, як поліпшити існуючу ситуацію і долучити дітей та

молодь до якісних уроків з фізичної культури. Дієвим засобом вирішення цих питань є застосування під час уроку з фізичної культури видів спорту до яких діти проявляють інтерес. Одним з таких видів спорту є спортивні танці. В статті розглядаються питання щодо використання елементів спортивних танців у фізичному вихованні дітей старшого шкільного віку в умовах дистанційного навчання, надано модель уроку з фізичної культури з використанням елементів спортивних танців, визначено організаційно-методичні умови використання елементів спортивних танців у фізичному вихованні учнів старшого шкільного віку.

Мета дослідження: розробити організаційно-методичні засади використання елементів спортивних танців у фізичному вихованні учнів старшого шкільного віку у період дистанційного навчання.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури, анкетування, педагогічне тестування, методи психодіагностики, методи математичної статистики.

Результати дослідження: в результаті дослідження визначено, що використання елементів спортивних танців у фізичному вихованні дітей старшого шкільного віку сприяє: підвищенню вмотивованості дітей до занять фізичною культурою в умовах дистанційного навчання; покращенню їх розумової працездатності, поліпшенню настрою та покращенню у учнів показників координаційних здібностей і показників сили і гнучкості.

Висновки. В умовах дистанційного навчання актуальним стає питання, щодо залучення дітей старшого шкільного віку до уроку з фізичної культури. Дієвим засобом вирішення цього питання є застосування елементів з видів спорту, до яких діти проявляють інтерес. Результати опитування свідчать, що дівчата старшого шкільного віку проявляють зацікавленість до різновидів фітнесу і танців, тому використання елементів спортивних танців є дієвим засобом щодо залучення дівчат 16-17 років до регулярних занять фізичним вихованням в умовах дистанційного навчання.

Результати педагогічного експерименту показали, що завдяки використанню елементів спортивних танців в процесі проведення уроку з фізичної культури в умовах дистанційного навчання у дівчат старшого шкільного віку: поліпшився настрій, і це дозволяло більш позитивно дивитись на життя, знаходити у собі сили долати труднощі і знижувати рівень негативних емоцій, які супроводжують дітей різного віку в сучасних умовах воєнного стану; покращити об’єм уваги старшокласниць, що сприяло поліпшенню їх розумової працездатності; підвищити їх рівень розвитку координаційних здібностей, сили і гнучкості.